Важко в навчанні...

Навчання на військовій кафедрі при ВНЗ дозволяє не тільки уникнути строкової служби в армії, але й здобути додаткову спеціальність, що пояснює зростаючий інтерес до військової науки з боку студентів. Однак, незважаючи на формальну доступність "воєнки", пройти її сьогодні можуть далеко не всі: Міністерство оборони з року в рік урізає кількість вакантних місць на кафедрах цивільних інститутів.

У студентів в Україні є два способи не потрапити в армійську казарму рядовим. Перший: відучитися у ВНЗ на військовій кафедрі (офіційно - військово-освітні підрозділи (ВОП) вищих навчальних закладів) - і одержати звання молодшого лейтенанта запасу. Хоча число ВОП неухильно скорочується, але їх ще досить по всіх регіонах України. Другий: вступити в ті ж ВОП, укладаючи контракт із Міністерством оборони, і після випуску відправлятися у війська кадровим офіцером.

Причому все частіше студенти сприймають таку підготовку в стінах ВНЗ не тільки як імунітет від армії, але і як реальну можливість опанувати іншу спеціальність. Після закінчення військової кафедри учні одержують звання молодшого лейтенанта запасу і офіцерську атестацію. Надалі це дозволяє їм влаштуватися на роботу у МВС, ДАІ, СБУ або податкову міліцію. Особливо в силових відомствах затребувані ті, хто придбав технічну або юридичну військову спеціальність.

Інша справа, що вступити до "воєнки" стає все складніше. По-перше, конкурс у ВНЗ, де є ВОП, з кожним роком росте. Однак і вступивши в такий "елітний" ВНЗ, немає гарантії, що юнака візьмуть на "воєнку". Останнім часом для цього вже мало одного гарного здоров'я, відмінних результатів по тестам на військову профпридатність і вміння карбувати крок на плацу. Тепер батьки-командири у ВНЗ будуть дивитися, у першу чергу, на успішність студента. Якщо за два роки вона, у середньому, по всіх дисциплінах нижча 4 балів - такий студент на "воєнку" не потрапить.

Відстрочка

Не секрет, що багато батьків відсилають своїх нащадків у ВНЗ з "воєнкою" тільки з однією метою - одержати для сина відстрочку від призову до армії. На що в цьому плані може розраховувати студент за законом? По-перше, відстрочка надається студентові на весь період навчання. Однак, якщо юнаку в стінах ВНЗ I або II рівня виповниться 21 рік, вона відміняється.

Також відстрочка надається:

• аспірантам (з відривом від виробництва або без нього) - на весь період навчання;
• випускникам ВНЗ і аспірантур, яких направили на роботу в установи Національної академії наук, - на весь період їхньої роботи в цих установах;
• студентам денної форми навчання у ВНЗ III і IV рівнів акредитації - до закінчення навчання і одержання магістерського звання (якщо вступити до ВНЗ відразу після школи - до 23 років).

Увага: відстрочка від призову до армії надається лише один раз! Відраховані з ВНЗ за погану дисципліну або неуспішність право на відстрочку втрачають.

До речі, не підпадають під призов кандидати і доктори наук. Причому, елементарно - за віковим цензом. Тому що таких висот на науковому Олімпі досягають, як правило, уже після 25 років.

Коли і скільки служити?

Сьогодні українські юнаки, покликані на строкову службу, походять у кирзаках 18 місяців (1,5 року). Тим же, хто має вищу освіту, пощастило більше: їм доведеться служити всього 12 місяців (1 рік). Обов'язковий призов на термінову службу в Збройні сили України - до 25 років. У СРСР, як, до речі, і в Україні до 1999 року, призивати у війська могли до 27 років. Юнак, який відучився у військовому ВНЗ і отримав погони лейтенанта, перший контракт із Міністерством оборони підписує на 5 років. До відома: зараз уже завершується відпрацьовування нормативно-правового акту про відшкодування державі витрат на навчання і забезпечення, якщо молодий офіцер раптом надумає розірвати контракт.

До речі

На відміну від Росії, де чиновники всіляко приховують, що конкурс у ВНЗ з "воєнкою" вищий, ніж в "цивільних", українське Міністерство освіти й науки це визнає. У нас зовсім інша ситуація: українська армія поступово реформується. І тому, якщо вона незабаром буде комплектуватися повністю на контрактній основі, немає необхідності готувати стільки офіцерів запасу. У перспективі студенти вже не будуть так рватися у ВНЗ з "воєнкою", тому що відпаде необхідність у їхньому обов'язковому призові на строкову службу. В армію будуть іти тільки на добровільних умовах за контрактом.

Втім, українських військових зараз кривдить інша тенденція. Приблизно 20% юнаків, які вчаться на "воєнці", після закінчення ВНЗ йдуть служити не в армію, а в різні силові відомства. До речі, при переході з військових в "силовики" звання зберігаються. Чому так відбувається? Та тому що зарплата більшості силовиків набагато вища, ніж у військових. Чи варто після цього говорити, чому сьогодні в Україні силовиків приблизно в 2,5 рази більше, ніж військових?

ВНЗ з "воєнкою" - найзатребуваніші

В 2001 році був визначений список навчальних закладів, які мають право готувати офіцерів запасу. У нього входять переважно військові, а також старі державні інститути, що мають відповідні кафедри кілька десятиліть. У столиці це Національна академія оборони, КПІ, Національний університет ім. Т. Шевченко, транспортний і авіаційний університети, Національний аграрний університет і ін. Крім того, існує список вузів III-IV рівня акредитації, які мають право надавати військову підготовку на базі інших навчальних закладів, уклавши відповідні договори. Крім державних, у цьому переліку чимало приватних інститутів. Оскільки наявність "воєнки" є конкурентною перевагою при наборі студентів, приватники прикладають всі зусилля, щоб роздобути ліцензії від Міноборони. Зокрема, "КРОК" і Європейський університет готують офіцерів запасу на базі Національної академії оборони, Київський університет права й Університет "Україна" - на базі КНУ ім. Т. Шевченко. Деякі ВНЗ не мають у своєму розпорядженні ні власних кафедр, ні домовленості про використання чужих. Скажімо, в Інституті туризму Федерації профспілок України і Педагогічному університеті ім. Драгоманова питання про військову підготовку студенти повинні вирішувати самостійно.

ВНЗ Києва, у яких є кафедри або факультети військової підготовки:

1. Національний авіаційний університет.
2. Національний аграрний університет України.
3. Національний транспортний університет.
4. Київський національний університет будівництва й архітектури.

(Тут не наведені медичні ВНЗ, тому що військова підготовка у них і так обов'язкова).

До складу деяких ВНЗ включені військові інститути:

1. Військовий інститут Київського національного університету ім. Т. Шевченко.
2. Військовий інститут телекомунікацій і інформатизації Національного технічного університету "Київський політехнічний інститут".

Формально всі військові кафедри готують студентів за однаковою схемою: навчання триває два роки (на третьому й четвертому курсах інституту), по закінченню юнаки здають державний іспит і одержують звання молодшого лейтенанта запасу. Насправді, є певні нюанси. У першу чергу мова йде про спеціальності, за якими проводиться підготовка. Справа в тому, що право навчати тій чи іншій військовій професії ВНЗ одержує виходячи зі специфіки своїх цивільних навчальних програм. Наприклад, транспортний університет готує військових автодорожників і дорожніх будівельників, авіаційний - авіаторів для армії, університет ім. Т. Шевченко - військових юристів, МАУП - офіцерів-психологів, політологів, постачальників і математиків, технічні ВНЗ - фахівців з радіоелектроніки і інших технарів, Аграрний університет дає загальновійськову підготовку. Природно, цінність перерахованих спеціальностей для можливої кар'єри в силових структурах істотно відрізняється. Той же військовий юрист має набагато більше можливостей непогано влаштуватися, чим студент, що одержав загальновійськову підготовку. Так що викладачі радять при виборі навчального закладу цікавитися не тільки фактом наявності військової кафедри, але і її спеціалізацією. Зовсім не дрібницею, як може здатися на перший погляд, є і питання, чи має в своєму ВНЗ власну кафедру або ж веде підготовку на базі інших навчальних закладів. Взагалі-то істотних розходжень немає - у кожному разі студент отримує однаковий перелік навчальних предметів і якість освіти. Але різниця все-таки є. В "материнському" інституті військові програми доповнюють і розширюють цивільну спеціальність, тоді як для "чужинців" вони є абсолютно новими. Крім того, якщо для бюджетників навчальних закладів, що мають свої кафедри, заняття безкоштовні, то молодим людям з інших інститутів доводиться платити за навчання. Не варто скидати з рахунків і питання зручності - студент ВНЗ, де розміщується кафедра, може займатися в безпосередній близькості від інших корпусів, тоді як "чужі" учні нерідко змушені їздити в інший кінець міста. Служіть народу України!

Переклад статті Лідії Голуб
"Тяжело в ученье...",
джерело: Учись, работай, отдыхай.
- 2008. - №23 (184). - с.8-9